Після 10 годинного перельоту приємно знову ступити на землю і розімняти ноги.
І дуже приємно побачити сім'ю, яка тебе зустрічає. Певно, я стаю більш сентиментальним з віком: довге відрядження зараз мені набагато важче витримати, ніж 10 років тому коли я повертався до батьків. І зараз я спілкуюсь зі сім'єю через відео-чат, а тоді тільки за допомогою емейлів. А може, я просто не цінував достатньо батьків коли був молодшим і жив з ними.
Анексія Криму вже має наслідки на побутовому рівні. Нині при проходженні паспортного контролю в Хітроу мене питали де виданий мій український паспорт. Львів їм нічого не говорив, уточнили чи не в Криму. Тоді вже я запитав, а що якби його видали в Криму. Відподь: нічого, але мусили би ставити додаткові питання. Цікаво які. В Сан Франциско, до речі, 24 березня таких питань не задавали.
Додаткова інформація (10 квітня 2014): знайомий росіянин, котрий сидить за сусіднім столом в офісі, одружений з кримчанкою повертався з Москви в Лондон минулої неділі. Жодних додаткових питань дружині не ставили, тільки зауважили, що комбінацію російського та українського паспорта зараз часто не побачиш.
No comments:
Post a Comment