Перебування в Україні

Перше враження в Україні - це прикордонник в Жулянах, який перевіряв наші паспорти. Цей молодий хлопець не промовив ні слова: він не відповів ні на наш "Добрий день", ні на "До побачення". Я розумію, що політична ситуація в Україні складна, але не розумію як така поведінка і відсутність емоцій може її виправити. Сам Київ справляє сюрреалістичне враження, вздовж всього Хрещатику стоять палатки, акуратні купи розібраної бруківки, лежать шини, де-не-де куриться димок, і все це в оточенні дорогих магазинів, більшість яких працювала коло 8 вечора. Антураж доповнюється купками хлопців в камуфляжі, які тиняються в районі Майдану.

На Львівщині, де живе моя родина, тему окупації Криму і подій на сході, здається, навіть не дуже хочуть обговорювати. В транспорті я не чув жодного обговорення політики. Люди втомились і відчувається тиха ненависть до російського керівництва. Двоюрідна сестра з Харкова казала, що у них теж все спокійно (там загинуло кілька людей), а мітинги відбуваються тільки на центральній площі.
Недобрі зміни помітні і в їх більшій похмурості людей, і у великих картатих торбах, в яких вони щось приречено переносять, і в обшарпаності міста, в якому незважаючи на повсюдне болото майже відсутнє сміття.

Краєвид села Поляна, батьківщини мого тата.

Наступне враження це дешевизна цін, в Києві ми троє повечеряли за 130 гривень (7 фунтів - в Лондоні за ці гроші може перекусити одна людина), маршрутка по Львові коштує 2 гривні (10 пенсів), на телефон ми витратили 20 гривень за тиждень (правда обіцяний мобільний інтернет був дуже повільний, а на селі не було зв'язку).

В залі очікування є коло 30 людей.

Після проведення Євро-2012 у Львові залишилась чудова пам'ятка - аеропорт. Він великий, розрахований на набагато більший пасажиро потік і тому дуже зручний для людей (і, певно, сильно збитковий). Це найкращий і найшвидший аеропорт, в якому я обслуговувався. На всі формальності ми витратили коло 5 хвилин - пиво пізніше ми пили значно довше (його я можу порекомендувати - Біле нефільтоване "Лев" - дуже смачне). Єдиний негатив - мені заборонили фотографувати в середині: в певному сенсі ця фотографія не законна.

В Україні нам сподобалось, все дуже рідне, але на прикінці перебування виникло відчуття, що наш дім в Лондоні, не у Львові. Можливо, це пов'язано з насиченністю візиту: я за ці 7 днів так і не зміг виспатися, а може, ми вже жили за кордоном надто довго і звикли до тутешнього способу життя.