Поїздка до Парижу

На минулих вихідних ми поїхали до Парижу. Їхали автобусом: машину орендувати не хотіли, і хотіли прокататись паромом з Дувру до Кале і побачити відомі білі скелі. План дав збій в Дуврі, де автобус перетнув Ла-Манш євротунелем. На моє здивування це був цікавий досвід хоча і без цікавих краєвидів.

Білий кінь при в'їзді в тунель.

Сам в'їзд складна інженерна споруда. Транспорт їде не по тунелі,
а перевозиться поїздами (зліва). 

Автобус заїжджає в поїзд.

Переїзд тунелем зайняв трохи менше 40 хвилин, але перед тим нас маринували десь годину на стоянці: чекали на потрібний поїзд. Далі автобус їде через Францію. Помітна трохи інша рослинність ніж в Англії, зелений колір не настільки насичений, часто трапляються вітряки, і подекуди замість овець пасуться корови.

В Парижі автобусна станція сполучена з метро і за якийсь час після 2 пересадок і 10 хвилин пішки ми в готелі. Метро раза в 3 дешевше за лондонське, певно в 2 рази швидше, але більш обдерте і між деяками станціями весь тунель в графіті. Квитки в місті годяться для різного комунального транспорту, і між станціями метро можливі пересадки. Їх краще купляти групою по 10 (13.70 за групу).

Графіті ми бачили навіть на дахах.

На рецепції з нами говорять по англійськи постійно збиваючись на французьку, дають неактивовані ключі, активують ключі, вносять ліжечко для немовляти, забирають його і ми йдемо гуляти до Ейфелової вежі.

Перше розчарування Наталки: на фоні хмарочосів-готелів вежа губиться і виглядає маленькою. На наступний день було ще одна причина розчарування: в центрі часто можна надибати побиті пляшки, є трохи сміття і у вузеньких вуличках смердить сечею. Але ці недоліки губляться на фоні смачної їжі і красивої центральної частини міста.

Ажурна металева конструкція.

Вежа дійсно зовсім мала, тільки 324 м висоти.

Туристів коло неї - багато.

На другий день ми поїхали в центр до Нотр-Даму, іншої візитки Парижу. Черга, що пости в середину завдовжки метрів 300, але швидко рухається. Всередині була інформацію, що за рік в собор приходить 14 мільйонів відвідувачів. Потік туристів швидко проходить вздовж стін і виходить з собору.

Нотр-Дам

і Нотр-Дам з іншого ракурсу.

Трохи фотографій Нотр-Даму:

Перший ящик ще закритий.

На набережній Сени букіністи мають стаціонарні, закріплені на парапеті, ящики, які закриваються на ніч і в яких зберігається їх товар: сувеніри, картини, книжки.

Їжа в Парижі теж дешевша чим в Лондоні і, як на мій смак, смачніша. В кафе середній чек на трьох був 50 євро, ранкова кава з випічкою коштувала менше 10 - це навіть дешевше чим в Канаді (а круасани на два порядки смачніші). Кафе досить багато, часто зі столиками на дворі, але ресторани відкиваються вечором. Щоб повечеряти варто робити замовлення і в кількох ресторанах нам відмовили (а вони, певно, були найкращі в місті) поки ми не знайшли одного з вільним столиком.

З екзотичних страв ми коштували слимаків.

Кружляючи по місті ми натрапили на інший готичний собор: церква святого Євстахія. В цій церкві міститься найбільший орган Франції і ми якраз попали на репитицію з хором. Мене здивував контраст з Нотр-Дамом: тут не було натовпів туристів, разом з нами їх було чоловік 10 плюс кілька чоловік спало на стільцях. Високі склепіння, вітражі та музика створювали досить піднесений настрій.

Найбільший у Франції орган.

і його органіст.

Це, мабуть, теж турист - присутня валіза і чистий одяг.
А ще на стільцях спало два бомжа в різних кутках церкви.

Ця церква є поруч з Лувром і за якусь хвильку ми були у внутрішньому дворику Лувру.

Через західні ворота видно скляну піраміду.

Вийшовши з дворику (а він за розмірами нагадує Вавель в Кракові) я зрозумів чому у Фрації трапилась революція. Лувр величезний, а Версаль, який будувався століття перед революцією кажуть ще більший. Його будова, без сумніву, коштувала якогось відсотку ВВП і дратувала народ надмірною розкішшю.

Весь Лувр в кадр не влазить: крила тягнуться і зліва і справа.
В центрі за будівлею є ще замкнуте подвір'я.

Є в Парижі і єгипетський обеліск.

А далі ми гуляли по набережній, метро, вокзал, перетин кордону. Приїхали до дому в 6 ранку. Одна година сну і на роботу. Але Париж вартує безсонної ночі. Це було гарно. Ми реалізували одну з переваг життя в Європі: можливість коротких подорожей для відчуття смаку різноманітних культур та ландшафтів.