Різниця між Лондоном і Едмонтоном. ІI. Музеї та театри

Новий театр Вімбледону

Початок тут: Історія, клімат

Лондон підкреслює свою метрополійність великою кількістю закладів культури. Серед них я би виділив театри та музеї. Тільки на Вест Енді є 45 театрів, де постійно йдуть різноманітні вистави, мюзикли та комедії. Ми вже умудрились побувати на двох з них: Mamma Mia! та Привид опери, а ще побували на Котах в Новому театрі Вімбледону, який не входить до театрів Вест Енду. Вартість квитків сильно залежить від розкрученності шоу та якості місць. Найдешевші коштують трохи менше 20 фунтів, а найдорожчі, які ми бачили, - 150.

Під час антракту Старий Второзаконний роздає автографи.

Музеїв також є досить багато і різних. Найкращі музеї, а до них я відношу Британський музей, Національну галерею, музей природничої історії, музей Вікторії та Альберта, безкоштовні. В них є лише скриньки для пожертв (рекомендована сума 4-5 фунтів) і окремі платні виставки. На вихідні, шкільні канікули і протягом туристичного сезону в них натовпи відвідувачів. Музеї настільки великі, що моя дружина за пів року не оглянула всіх експозицій, а поки Яра не ходила до школи вона з донею майже кожного дня ходили по музеях. Список безкоштовних музеїв доовнюють платні, серед найвідоміших: Тауер, Вестмінстерське абатство, музей мадам Тюссо. Квитки коштують 20-30 фунтів на дорослого, можна трохи зекономити беручи сімейні чи комбіновані квитки. З платних музеїв ми поки відвідали тільки музей мадам Тюссо, де теж отримали купу задоволення.

В Лондоні я почав розуміти значення слова "колекція". Британський музей починався як набір колекцій окремих колеціонерів (частково таким і залишився), після смерті яких вони заповідалися певному музею. З часом це все розрослося і набуло сучасної структури звичної нам усім.

Брюс Вілліс в Українсьеому селі.
Майже, це - музей мадам Тюссо.

В Едмонтоні теж є музеї, але ми були тільки в місцевій картинній галереї Альберти та королівському музеї Альберти. В Альберті ми також відвідували Українське село (десь 30 кілометрів від Едмонтону), музей Гленбоу (галерея та історичний музей по сумісництву) в Калгарі та музей динозаврів в Драмгеллері, де поруч проводять найбільші в Північній Америці розкопки решток динозаврів. З відвідин Едмонтонської картинної галереї залишилось два враження: я не розумію модерного мистецтва (на 4 поверсі інсталяції весь час оновлюються) - я не почав його розуміти і музеї модерного мистецтва Тейт в Лондоні; рекламна фраза "будуть показуватись роботи Моне, Мане, Пікасо у виставці..." правдива коли на виставці є по одній малесенькій картинці імпресіоністів та два ескізи Пікасо.

Процеси вивітрювання в Драмгеллері призвели до утворення Бедленду.
Ще не знайдені рештки динозаврів знаходяться під самою поверхні.

Подібна ситуація з театрами та виставами. За 4 роки життя в Едмонтоні ми були на балеті, концерті, дитячій та цирковій виставі. Там теж є кілька театрів, але проблеми з пошуком людини, яка б сиділа з дитиною (другий варіант брати дитину з собою - як у всіх вище перелічених випадках, і тоді витрачати нерви на її заспокоєння) переважували очікування задоволення від шоу.

Едмонтон також поступово перетворюється в метрополію зі своєю культурною специфікою, але поки там відчувається провінційність. Він є провінційним навіть по відношенню до Львова. І, певно, завдяки його провінційності, зручності та затишності нам з Наталкою більше подобалося жити там чим де інде.